Географія

Урок-конференція ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

 Обладнання: політична карта світу, карта екологічних проблем світу,    атласи,таблиці, відеоролики, бейджики

Тип уроку: комбінований (прес-конференція)

Хід заходу

І. Організаційний момент

Учасники конференції отримують бейджики (відповідно до ролі, яку виконують – історик, політолог, еколог, океанолог, демограф, епідеміолог, дієтолог). Кожен отримав індивідуальні випереджальні завдання відповідно до теми конференції. Протягом конференції учні заповнюють таблиці і укладають словник термінів.

ІІ. Мотиваційний блок

Вчитель. Сучасну епоху називають по-різному: ядерна, космічна, електронна. Але все частіше ми чуємо вислови сучасників – «епоха глобальних проблем».  Чому сучасну епоху називають епохою глобальних проблем?                       

Які проблеми сьогодні хвилюють все людство?                                      

 Які їх особливості та причини винекнення?                                            

 Чи можливо відшукати шляхи до їх розвязку?

       Розгляд цих питань є основою нашої прес – конференції. На конференції присутні експерти в різних галузях життя людей, які мають певні знання з відповідних проблем нашої теми. Також для узагальнення кожен присутній отримав систематизуючу таблицю, яку пропонується по ходу конференції заповнити, що дасть можливість зробити висновки і підвести підсумки конференції. Учнів прошу скласти словник термінів і понять, які прозвучать сьогодні і мають стати вашим багажем знань з теми.

ІІІ. Основна частина

Поняття «глобальні проблеми». Основні особливості глобальних проблем

Відеоролик «Планета – наш спільний дім»

Вчитель. Безліч космічних тіл рухаються у Всесвіті. Наша Земля – маленька його частинка, але тільки вона серед відомих людям планет заселена живими істотами. Більше 7 мільярдів пасажирів знаходяться на борту цього невеликого корабля, а в майбутньому їх буде ще більше.  

         Чи безпечна така подорож?   Чи є підстави для хвилювання?

         Процес формування світового господарства окрім позитивних має й негативні соціально-економічні наслідки.  Так виникає і загострюється ряд проблем, які безпосередньо зачіпають інтереси усього людства. Від їх своєчасного розв’язання залежить існування планетарної цивілізації. Проблеми ці отримали назву глобальних, тобто таких, що охоплюють не якусь одну країну або групу країн, а планету в цілому. Вирішення яких можливе тільки спільними зусиллями всіх народів. Виникла навіть самостійна галузь знань – глобалістика, яка вивчає найзагальніші планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.

 Записи в словник термінів

Глобальні проблеми – це проблеми, що стосуються всього людства.      Глобалізація – наука, яка вивчає глобальні проблеми розвитку людської цивілізації.

Глобальні проблеми поділяються на три сфери дії.

Сфера 1. Взаємодія природи й суспільства.До проблем цієї сфери відносять:

а) надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством;

б) збереження навколишнього середовища;

в) освоєння ресурсів світового океану;

г) оволодіння космічним простором.

 Сфера 2. Суспільні взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи:

а) відносини між державами різних соціально-економічних устроїв;

б) подолання економічної відсталості багатьох країн світу;

 в) локальні й регіональні та міжнародні військові, національні та релігійні конфлікти;

г) відтворення загрози ядерної війни.

Сфера 3.Розвиток людини. Тут  насамперед виділяють:

а) з демографічну проблему;

б) проблему сучасної урбанізації;

в)  проблему пристосування до умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП;

г)  проблему боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями.

До основних особливостей глобальних проблем відносять:

Мають планетарний, загальносвітовий характер;

Загрожують загибеллю всьому людству;

Мають потребу в невідкладних і ефективних рішеннях;

Вимагають зусиль усіх країн, спільних дій всіх народів.

Де починаються глобальні проблеми?

         Уявіть, що ми спостерігаємо вулицю крізь віконне скло. В такому випадку ми не можемо якісно сприймати звуки і запахи, а рухи відбуваються без нашої участі. Сама вулиця за холодним склом живе без нас. Та ось відчинилися двері і ми поринули в світ і стали його частинкою.

          Саме так – через скло ми часто сприймаємо глобальні проблеми. Перераховуємо їх та запевняємо, що вони потребують вирішення,  при цьому самі не беремо участі в їх вирішені і навіть не намагаємось усвідомити істині причини глобальних проблем.

Просимо до слова історика.

          Людина частіше всього несла зі своєю життєдіяльністю руйнування за ради власних потреб. В історії відомо, що наслідком неухильного зростання взаємодії між народами були не тільки обмін товарами з виникненням торгівлі, обмін культурними надбаннями, а й найгостріші військові зіткнення. Про те  якими були причини розв’язання воєн чи інших конфліктів ми можемо судити на прикладі діяльності Олександра Македонського.Чи таким вже нагальним було розширення його володінь? Якою була подальша доля Великої імперії? Відомо, що всі походи Македонського були загарбницькими, а збільшення території не мало економічного характеру, а  швидше слугувало возвеличенню самого імператора.

          Часто«сильні світу» спянілі від влади забувають просту істину: «Людина приходить в цей світ ні з чим і покидає його, нічого не забравши» Але уроки історії використати ніколи не пізно. Приведу приклад розвитку державності Швейцарії – сьогодні країни з найвищим рівнем життя. Після поразки під Полтавою, політики країни спрямували зусилля на внутрішню розбудову і вдосконалення економічної системи держави.

         Якщо говорити про екологічні проблеми, що сьогодні найбільш загрожують планеті, то чи не почалися вони ще від неандертальця і кроманьйонця, які намагаючись вижити інтенсивно використовували природні ресурси – спалювання сотень гектарів лісів, вбивство тварин, тощо. Людина виживала в природі і за рахунок природи, що продовжується і в сучасному світі.

         У житті постійно перетинаються інтереси багатьох людей і конфлікти є необхідним елементом розвитку особистості і суспільства в цілому. Від уміння вирішувати конфліктні ситуації, шукати компроміси, залежить іноді життя цілих народів. Можна зробити висновок, що глобальні проблеми сьогодні і в минулому зароджувались в кожній окремій людині, в її сприйняті світу, себе в ньому, вмінню володіти собою, своїми емоціями. Таким чином глобальні проблеми стали результатом:

        Величезних масштабів людської діяльності, що змінює все і навколишній світ і спосіб життя;

       Нездатністю людини раціонально розпоряджатися цією могутньою силою.

       Обговорення глобальних проблем та пошуки шляхів їх вирішення

       Глобальних проблем які постають перед людством дуже багато. Але чому найчастіше на перше місце висувають проблему збереження миру.

Відеоролик «Війна на Сході»

Проблема збереження миру

Вчитель. У світі перевантаженому ядерною зброєю та ядерними технологіями всі інші проблеми втрачають свою першочерговість.Чимало небагатих за прибутками держав виділяють більше грошей у воєнну сферу, ніж у соціальну. Наприклад: Китай, Пакістан, Іран, Ірак, Сірія, Куба, Вєтнам.

Скорочення витрат на воєнні потреби всіх країн, повне ядерне розброєння зробить планету більш спокійним місцем для проживання.

          Сучасний світ, в прямому сенсі,  нашпигований ядерною та біологічною зброєю, ядерними технологіями (АЕС тощо). Тому проблема збереження миру на Землі актуальна, як ніколи раніше. Катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986 р.)  продемонстру­вала неможливість контролювати  вплив ядерної енергії на довкілля.

На жаль, в  ядерну епоху в разі застосування атом­ної зброї не буде ні переможців, ні переможених. Крім того,  у світі ведуться звичні війни.

         Реальність  в тому, що ніколи ще в історії людства не накопичувалася така кількість смертоносної зброї,  що здатна знищити все живе на Землі та разом й саму планету.

          Хто може назвати країни світу, які лідирують за обсягом військових витрат?

Виступ учня, що грає роль політолога.

            Безумовні лідери — США та Росія. В КНДР, Пакистані, Іраці, Грузії військові ви­трати перевищують 1/10 їх ВВП. Пакис­тан, Іран, Ірак, Сірія, Куба, В’єтнам , які відносять до небагатих за доходами на душу населення країн світу, вкла­дають у військову сферу коштів більше, ніж у соціальну. За оцінкою ЮНЕСКО,  в розробках військового характеру беруть участь півміль­йона вчених та конструкторів, або 1/5 науковців світу.

           Офіційно 5 країн світу мають пра­во утримувати ядерну зброю на своїй території. Ці країни називають державами «ядерного клубу» і це - США, Росія, Великобританія, Франція, Китай.  В останні роки до них приєдналися Індія, Пакистан, Ізраїль, Південна Корея. Іран, Ірак, Південна Афри­ка, Бразілія, Аргентина, Японія володіють технологіями виробництва цієї зброї і можуть її створити у найкоротший час.

          Тішить, що світова спільнота все ж таки робить кроки назустріч миру і безпеки. Так  у 1988 р. між США та СРСР була укладена угода про ліквідацію ракет середнього радіусу дії, в 1994 р. Україна першою серед країн світу відмовилася від ядерної зброї. Зважте, що на момент проведення цієї акції Україна мала третій за потужністю у світі ядерний арсенал. До акції відмовиі виведення ядерної зброї долучилися Казахстан і Білорусь. В цьому ж таки році країни НАТО  схвалили програму «Партнерство заради миру».  До програми долучилися 24 держави, в тому числі нейтральні Фінляндія, Швеція, а також Україна та ряд інших країн.

            Натомість на планеті постійно назрівають точки потенцій­них міжнародних або міжнаціональних конфліктів. Тільки від за­кінчення Другої світової війни до початку ХХІ ст. відбулося понад 38 міжнародних та близько 100 внутрішньодержавних конфліктів. В «гарячих точках» вже загинули десятки мільйонів людей. На сьогодні –це конфлікти міжетніч­ного характеру (Афганістан, Індія, Банґладеш, Ніґерія, Чечня в Ро­сії, Косово в Сербії, Південна Осетія та Абхазія в Грузії, Палестина та Ізраїль) або прикордонного, як то між Індією та Пакистаном тощо.

           Ще однією  про­блемою є — міжнародний тероризм. Починаючи з 11 вересня 2001 р. (терористичний акт в США)  тероризм перетворився на  потужний фактор загрози світовому співтовариству.

Проблема збереження миру на Землі була, є і залишається го­строю в сучасному світі. І вирішення її можливе за умови взаємопорозуміння і всебічного співробітництва між всіма державами світу.

Демографічна проблема

Вчитель. Наступна проблема досить суттєва тому що пов’язана з перенаселенням планети і саме вона породжує всі інші проблеми, що будуть розглянуті далі.

(Відеоролик)

            Одже демографічна проблема зумовлена з одного боку «демографічним вибухом»в країнах, що розвиваються, а з іншого – депопуляцією в розвинених країнах.

Запис у словник понять:                                                                                           «Демографічний вибух» – різке прискорення кількості зростання світового населення.

Депопуляція – процес при якому кількість померлих перевищує кількість народжених.

               Переважна кількість населення живе в країнах, що розвиваються. За прогнозами демографів населення цих країн до 2025 року зросте ще на 3 млрд. осіб.  Статистика стверджує, що кількість населення Південноі Америки та Африки до кінця ХХІ ст. перевищить 60%. Швидкі темпи зростання кількості населення породжують цілий ряд соціально-економічних проблем. Розглянемо ці проблеми на фоні «демографічного вибуху» в окремо взятій країні.

Слово демографу

               Поговоримо про Індію. У травні 2000 р Індія стала другою після Китаю, країною в світі, яка переступила рубіж в 1 млрд жителів. Цього дня в Індії урочисто відзначили знаменну подію — народження мільярдного громадянина.

              За чисельністю населення Індія займає друге місце в світі після Китаю. Але прогнозують, що  через більш високі темпи приросту населення Індія в 2050 році вийде на перше місце. Такі високі показники були не завжди характерні цій країні. В 1911-1921 рр.. в  наслідок Першої світової війни, а також епідемій чуми, холери та віспи кількість населення значно скоротилася.

У другій половині XX в.  Індія вступила в другу фазу демографічного переходу, що означала початок демографічного вибуху. Завдяки поширенню простих і недорогих засобів масової вакцинації, застосування антибіотиків для боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями відбулося різке скорочення показника смертності: з 27,4 % в 1951 р. до 8% в 2001 р.

             Середня щільність населення країни за другу половину XX  століття зросла з 110 до 324 осіб на 1 км. кв. Половину населення Індії складають діти та молодь до 18 років. В міру їх дорослішання  в державі необхідно щотижня будувати 10 тис.нових будинків і створювати 100 тис. робочих місць, що практично неможливо. Індія не в змозі також щорічно будувати 130 тис. нових шкіл і готувати 400 тис. вчителів. І це не кажучи вже про забезпечення населенняпродовольством.

            Приріст населення в Індії залишається ще на рівні 160-180 млн чоловік , що можна порівняти з усім населенням Бразилії. Важливим показником є і коефіцієнту фертильності, який показує кількість дітей, що припадають на одну жінку в дітородному віці. Проте коефіцієнт в 1950 р. склав 6,0, в вже в 2000 р. - 3,1, що можна пояснити здійсненням державної демографічної політики.

             На державному рівні, Індія  стала першою з країн, що розвиваються, яка приступила до здійснення національної програми планування сім’ї .  Програма діє з 1951 року і з  самого початку  аж ніяк не зводилася тільки до обмеження народжуваності. ЇЇ  головною метою було зміцнення  добробуту сім’ї  як основного осередку суспільства.

        Демографічна політика ставила завдання переходу від традиційної багатодітній до двох-трьохдітной родини. Вона проводилася під гаслами: «Дві чи три дитини — досить!», «Мала родина — щаслива сім’я!» І т. п. При цьому засоби контролю за народжуваністю залишалися традиційними і полягали або в стерилізації, або в попередженні вагітності. У квітні 1976 р. в країні була прийнята нова, набагато жорсткіша програма планування сім’ї, в якій основна роль відводилася вже примусової стерилізації чоловіків (а чисельність їх в Індії набагато більше чисельності жінок). За висловом тодішнього прем’єр-міністра Індії Індіри Ганді, «деякими привілеями особистості можна знехтувати в ім’я людських прав нації: права на життя, права на прогрес». Тоді стерилізації піддалися чоловіки, мали двох і більше дітей. У 1978 р. уряд зробило спробу юридично збільшити вік вступу в шлюб. У 1950-і рр.. середній вік вступу в шлюб для чоловіків становив 22 роки, а для жінок 15 років, але вже в 1960-і рр.. він був підвищений відповідно до 23 і 17років, а в 1978 р. для жінок — до 18 років.

            У 1986 р. урядом Індії була розроблена нова програма скорочення зростання населення, яка передбачала охоплення різними засобами контрацепції до 60% подружніх пар. З досвіду Китаю були створені 2 млн жіночих добровольчих бригад, кожна з яких повинна була «взяти шефство» над 60 подружніми парами. Була встановлена більш жорстка норма — дві дитини на сім’ю. Відповідно змінилися і демографічні гасла: «Майте лише двох дітей — першого і останнього», «Дві дитини — досить!» І т. п.

             У середині 1990-х рр.. акцент був зроблений на зміцнення здоров’я жінок в репродуктивному віці, а також на зниження малюкової та дитячої смертності. Жінкам було надано право самим вирішувати, який метод контрацепції вони вибирають. Наприкінці 1990-х рр.. частка жінок, що застосовували контрацептивні препарати, перевищила вже 40%.

            Але у 2000 р. була підготовлена нова Національна програма демографічної політики, основна мета якої полягає в досягненні до 2010 р. рівня фертильності, відповідного простого відтворення населення, а 2045 р. — стабілізації його чисельності. Головна відмінність цієї програми від попередніх слід бачити в її акценті на пропаганду поліпшення якості життя в результаті скорочення розмірів сім’ї.

Відеоролик «Населення планети зростає»

Проблема відсталості країн

Вчитель. Ще однією з глобальних  проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хвороб, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу. На сьогодні у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства. Бідність і відсталість характерні перш за все для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення планети. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн.

Слово політологу

           В групі країн, що розвиваються проживає більше 80% населення Землі.  До цієї групи відносяться всі азіатські країни, крім Японії, Південної Кореї й Ізраїлю, усі країни Африки, крім ПАР, а також країни Латинської Америки. Один з найважливіших критеріїв, що об’єднує дані країни -  слаборозвиненість і відсталість.

             Слаборозвиненість виражається в якісній неоднорідності і системній невпорядкованості суспільства. Відсталість відбиває стан господарства цих країн  і виражається у виді відставання в розвитку одного типу суспільства від іншого в момент колонізації країн Азії, Африки і Латинської Америки. Колонізатори активно використовували природний потенціал  колоній  для потреб метрополій, перетворили відставання в хронічну відсталість країн, що розвиваються. У 1950 р. у Третьому світі були райони, де рівень життя було нижче, ніж у 1800 р., наприклад у Китаї.

           Відсталі країни повністю залежать від промислово розвинених держав Заходу. Характерною рисою країн третього світу виступає наростаюча нерівномірність соціально-економічного розвитку, який  частково успадкований від колоніального періоду. Бідність  збільшує бажання мати більше дітей. Діти - важлива частина робочої сили сім'ї. Вони з дитинства збирають гілки для вогню, пасуть домашню худобу, доглядають молодших дітей, роблять велику кількість іншої домашньої роботи. На перший погляд, як це не дивно, в умовах тяжкого безробіття діти легше можуть знайти роботу ніж дорослі бо їхня праця коштує дешевше, тому часто саме діти годують сім'ю. Діти є єдиною надією своїх батьків, які позбавлені будь-якого соціального страхування, на допомогу в старості. Бідність та недостача продовольства є головними рушіями до проблеми перенаселення нашої планети.

             Але у нестабільності  економічних систем відсталих країн закладено значний позитивний потенціал - можливість вибору, якого позбавлені розвинені економіки.

            Так причиною успішного економічного прориву в ряду країн Півдня є реалістична і в той же час смілива державна політика відкритістості зовнішньому світу, що дозволило їм зайняти вигідні місця в новому міжнародному поділі праці. Їх успіхи можуть стати надбанням країн, що розвиваються.

Продовольча проблема

Вчитель. Недостачу в продуктах харчування людство відчувало завжди. Так, зі священних книг індіанців Центральної Америки довідуємося, що в їх ритуа­лах та релігійній символіці чільне місце займала головна продовольча куль­тура цієї території — кукурудза. У щоденній християнській молитві, звер­таючись до Бога, ми просимо " .хліб наш насущний дай нам днесь ."

Продовольча  проблема визначається спроможністю Землі про­годувати нинішнє і майбутні покоління планети. Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн осіб, а ще 1 млрд осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території.

            Як відомо,  більшість глобальних проблем тісно переплітаються між собою.  Прямий зв'язок прослідковується між проблемою відсталості країн, демографічним вибухом і продовольчою проблемою. Африка - континент, який знаходиться в найтяжчому, кризовому еколого-економічному стані, - має найбільші темпи зростання населення, і навідміну від інших континентів вони там не зменшуються. Середньорічних темп зростання населення на 3% та збільшення продовольчої продукції лише на 2% в рік приводять до  голодування.

Відеоролик «Голод в Африці»

Слово експерту з продовольчої проблеми

          Відомий демограф Б.Урланіс у 40-х роках писав, що у Х-ХІІІ ст. голод косив мільйони людей, а за ним часто йшли різні епідемії, що спустошували цілі міста, села, навіть народи. Англійський учений В.Бехерман у 1975 р. вислови­вся, що недостача продовольства залишається серйознішою проблемою, ніж, наприклад, порівняно молода проблема забруднення довкілля.  Представники планової економіки ж доводять, що проблему голоду загострюють розвинені країни світу і що її можна вирішити шляхом "справедливого розподілу продуктів харчування".  «Демографічний вибух» теж не має під собою твердого ґрунту, бо, наприклад, китайці проблему забезпечення населення продуктами харчування частково вирішили шляхом реформування сільського господарства.

Спробуємо розібратись, що ж впливає  на глобальну продовольчу проблему:

природні умови і розміщення населення. Сюди відносять загальну пло­щу та структуру сільськогосподарських угідь, визначають сільськогоспо­дарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо;

світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок (залізничний транспорт, міжнародний автомобільний транспорт, розвиток судноплавства, наявність сучасних за­собів зв'язку);

політична ситуація у світі (розстановка політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, об'єднань і навіть використання поставок продо­вольства у політичних цілях);

світова економіка і торгівля у їх єдності (продовольство як складова частина торговельних потоків, роль балансових розрахунків, кліринг (система безготівкових розрахунків).

          Земля, як природний чинник має, по-праву, першочергове значення для вирішення проблеми голоду. Однак не вся земля придатна для вирощування сільськогосподарських культур, тому що її структура використання в державах і районах світу дуже різна.  Додаткові дослідження ФАО показали, що 78% земної поверхні мають серйозні природні обмеження для розвитку землеробства; 13,5% площі характеризуються низькою продуктивністю; 6% — середньою і лише 3% — високою і лише 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто є орними землями. Приблизно ще 1800 млн га (12% поверхні суші) можуть бути освоєні під орні землі та багаторічні насадження. 71 % резервних земель розміщений у країнах, що розвиваються. Оптимальна чисельність населення світу обґрунтовується у кількості 14 млн осіб. А для задоволення потреб прогнозованої кількості населення необхідно буде використати всі потенційно придатні для агровиробництва землі, площа яких повинна б зрости: у Південній Америці — у 3,5 разу, в Африці — у 1,6, в Центральній Америці — у 1,4 і у Південній і Південно-Східній Азії — у 1,1 разу. Але ж  людству, крім ріллі, потрібні ще ліси ("легені землі") і території, відведені під сільськогосподарські цілі. Що ж робит?

           Відомо  два шляхи вирішення даної проблеми: за рахунок освоєння нових земель та впровадження інтенсивного способу господарства, тоб­то шляхом підвищення продуктивності використовуваних земель. Суттєве значення мають і біологічні ресурси Світового океану, з якого видобувається близько 20% харчових білків тваринного походження. Крім того, на разі виробництво новітніх продуктів харування – таких,  що імітують тваринницькі.

Таким чином, виходячи з вище зазначеного, продовольча проблема повинна має зводитись не до зменшення кількості населення, а до впровадження економічних реформ, перш за все в країнах, що розви­ваються.

Енергетична проблема

Вчитель. Упродовж всієї своєї історії людство через активну господарську діяльність поступово посилювало тиск на природу, що призвело виснаження ресурсів і породило ще одну неменш важливу планетарну проблему – енергетичну. Природні ресурси не лише визначають комфортність існування людства, але і саму можливість життя людей на Землі.  Так сучасний житель США протягом свого життя в середньому використовує більше 1200 т корисних копалин, теплової енергії, що дорівнює 4000 барелям нафти, споживає 25 т рослинної та 28 т тваринної їжі, виробляє близько 12 тис. т відходів. Якщо в майбутньому світова спільнота вийде на такий рівень споживання, то буде потрібно фантастичну кількість сировини, палива, продовольства, утворюватиметься величезна маса відходів. Образно можна сказати так: сьогодні людство починає шкрябати по дну миски, вибираючи все, що там залишилося.

Слово експерту з енергозабезпечення

           Енергетична й сировинна проблеми — це проблеми забезпеченості людини енергією та сировиною. Така проблема вперше проявилася в 70-і рр. минулого століття. XX і XXI ст. характеризуються винятково швидким зростанням обсягів видобутку мінеральної сировини. Наприклад, нині щорічно з надр видобувається понад 100 млрд т корисних копалин, не враховуючи сотень мільярдів супутніх гірських порід.

           Сьогодні людство впритул наблизилося до межі вичерпання найдоступніших, а тому і найдешевших видів органічних і мінеральних ресурсів. Передусім це стосується нафти і газу, які з кожним роком людство вимушене добувати з усе більшої глибини (понад 5-6 тис. м). Постійно зростає частка нафти й газу, видобутих з великими затратами на шельфі морів і океанів. Крім того, дедалі більше нафти й газу видобувають у віддалених районах планети з екстремальними природними умовами. Все це різко підвищує собівартість сировини.

            Починають вичерпуватися і запаси руд металів -  залізної, марганцевої, мідної, нікелевої руд. Помітно збідніли ресурси алюмінієвої сировини, насамперед багатих родовищ бокситів.

Про повне вичерпання мінеральних ресурсів мова не йде, оскільки гірські породи земної кори та води Світового океану мають величезну кількість хімічних елементів. Наприклад, один кубічний кілометр гранітів включає мільйони тонн кремнію, сотні тисяч тонн різних металів, а у водах Світового океану розчинено близько 10 млн т золота й величезна кількість інших хімічних елементів. Але затрати на видобування таких елементів сьогодні величезні, а технології далекі від досконалості. У зв'язку з цим виникає проблема дефіциту та вичерпаності мінеральних ресурсів, яка може привести до появи конфліктів між країнами на цьому підґрунті.

           Швидко зростають витрати на пошуково-розвідувальні роботи та видобування все більш важкодоступних  родовищ корисних копалини. Наприклад, в надрах шельфу Північного Льодовитого океану таяться гігантські запаси вуглеводневої сировини, але для її видобутку потрібні морські бурові платформи надвисокої міцності, які можуть протистояти рухомим льодам і кризі або ж підводні (підлідні) установки. Все це вимагає значних матеріальних затрат і створення принципово нових технологій.

          В XXI ст.  людство буде розраховувати на сонячну, геотермальну, вітрову та інші альтернативні види енергії, хоча вартість технологій їх застосування поки що дуже висока. В електроенергетиці очікується суттєве скорочення частки АЕС. Наприклад, уже сьогодні Японія говорит про повну відмову від атомної енергетики, а в США й Західній Європі передбачається заміна АЕС екологічно чистими (газовими) ТЕС. Частка ГЕС також знизиться за рахунок вичерпання гідроенергоресурсів.

           Сировинні ресурси Землі також не безконечні. Виснажуються не лише мінерально-сировинні, а й територіальні ресурси. На сьогодні освоєно вже 56 % поверхні суші Землі. Враховуючи наростання темпів видобування з надр мінеральних ресурсів, виникає питання про їх виснаження та сировинний голод. Але пошуки родовищ вестимуться до тих пір, поки це буде економічно рентабельно.

          Актуальним стає заміна дефіцитних видів сировини штучними матеріалами, вторинне використання величезних покладів «хвостів» гірничо-збагачувальних фабрик і відвалів кар'єрів, впровадження наднових видів видобутку електроенергії – з переробки побутових відходів, екскрементів, енергії моря.

           У довгостроковій перспективі людство зможе видобувати з гірських порід земної кори й води океанів та використовувати всі хімічні елементи, доповнюючи їх асортимент штучними матеріалами.

Відеоролик «Енергетична незалежність»

Екологічні проблеми

       Вчитель.  Життєдіяльність людини на планеті породила цілий ряд екологічних проблем. Практично будь -яка галузь людської діяльності небезпечна для природи. Галузі світової економіки постійно насичують землю, воду й повітря інертними і хімічно активними елементами, радіонуклідами тощо. Зростає шумове та електромагнітне забруднення. При цьому порушуються природні процеси в біосфері. Наслідком такого "захворювання" та отруєння біосфери може бути її повна деградація і загибель.  Це означає, що екологічні проблеми створюють загрозу  людству загалом і  планеті в цілому.

              Екологічні проблеми можуть бути також спровоковані і самою природою, зокрема стихійними лихами. Так, наприклад, катастрофічні повені часто спричинюють знищення сільськогосподарських угідь, забруднення поверхневих вод і спалах інфекційних захворювань. Аналогічні наслідки можуть спричинювати й землетруси або виверження вулканів тощо.Але найбільший внесок у створення екологічної проблеми роблять сільське господарство, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість, транспорт і енергетика, особливо атомна.

Слово екологам

           Проблема захисту атмосфери. Унаслідок згоряння органічного палива вміст вуглекислого газу у повітрі підвищений. Тим самим порушений природний колообіг вуглекислого газу в природі. Саме це, на думку багатьох учених, і спричинило так званий парниковий ефект і, як наслідок, загальне потепління клімату. За оцінками, подвоєння вмісту вуглекислого газу у повітрі може призвести до підвищення середньої температури на планеті на 2-4 градуси С. Сприяє потеплінню клімату і безпосереднє теплове забруднення повітря, зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії більшості машин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими агломераціями, мікроклімат яких значно тепліший, ніж на навколишніх територіях.
               Зміни клімату впливатимуть, зокрема, на стан здоров'я людей. Потепління вже призвело до збільшення показника смертності в країнах з низьким рівнем доходу на 150 тис. осіб на рік. Вважається, що показники виживання та відтворення бактерій, що заражають харчові продукти і джерела води, під впливом підвищення температури збільшаться, посилюючи тим самим негативний вплив на стан здоров'я населення.
            Наслідком парникового ефекту може бути достатнє для глобальної катастрофи потепління клімату. Викликане ним танення криги в Антарктиді, Гренландії, Північному Льодовитому океані призведе до підвищення рівня Світового океану. Затопленими виявляться найзаселеніші частини суходолу. Сотні мільйонів людей вимушені будуть мігрувати в дуже несприятливі для життя регіони. Можуть статися грандіозні воєнні сутички між державами і народами. Життєвий простір людства звузиться як шагренева шкіра.

              Проблема руйнації озонового шару. У 70-80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отримало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту озону дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям. Тим часом надмірна кількість ультрафіолетової радіації є шкідливою для живих організмів, зокрема збільшує ризик ракових захворювань населення.

               Проблема захисту від кислотних дощів. В атмосферу щорічно викидається понад 20 млрд т пилогазових відходів, у яких містяться близько 240 явно шкідливих для людини речовин. Особливо чимало їх там, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля. Результатом такого забруднення стали так звані кислотні дощі. У викопному паливі, крім вуглеводів, завжди є домішки сірки, фосфору та багатьох інших елементів. При спалюванні ці елементи, так само, як і азот, що міститься в повітрі, утворюють окиси. У результаті різноманітних фізико-хімічних процесів окиси сірки, азоту, фосфору перетворюються на кислоти, які разом з атмосферними опадами потрапляють на поверхню землі. Потрапляючи а ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей, пригнічують ріст рослин, а інколи призводять до їх повної загибелі. Найбільш чутливо на випадання кислотних дощів реагують хвойні ліси на великих просторах Західної і Центральної Європи та північного сходу США. Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, а також можлива загибель ракоподібних та молюсків.
          Значних збитків завдають окиси й кислоти сірки також матеріалам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються на гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'яток європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, можуть бути зруйновані за кілька десятків років. Нині кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, Скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаюта Індії.

               Проблема захисту гідросфери від забруднення. Щорічно до гідросфери надходить близько 1800 млрд м куб викидів неочищених і слабо очищених стічних вод. Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові й озерні води. Особливо багато нині нечистот є в річках Східної Європи. Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод також у країнах, що розвиваються.
           Води Світового океану регулярно забруднюються з різних джерел. Основну масу забруднювачів приносять річкові води. Утім, багато їх надходить і з атмосферними опадами, а також унаслідок господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів. Найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами, яких викидалося до 10 млн т на рік. Крім того, нерідко всі води після промивання танкерів та інших суден зливалися прямо в океан. Іншим великим джерелом надходження нафти є аварії танкерів. Згадаємо аврії танкерів в Мексиканській та Керченській затоках.
        Найбільш забрудненими районами Світового океану вважаються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки.

           Проблема дефіциту чистої прісної води.  Нині приблизно 1,1 млрд осіб не мають доступу до чистої води. Багато країн відчувають брак доброякісної питної води. Тому кожного року в країнах, що розвиваються, від хвороб, які спричинені збудниками, поширеними у неякісній воді, вмирає не менше як 4 млн дітей. Крім того, за даними ООН, загострення проблеми дефіциту води погіршить і без того низький рівень санітарії в цих країнах, що стане причиною понад мільйона смертей на рік.
           Використання водних ресурсів все більше ускладнюється нестійкістю водопостачання, що є наслідком як зростання чисельності населення, так і зміни клімату.

             Проблема деградації земель.  "Найміцніша" оболонка нашої планети забруднюється внаслідок "поховання" шкідливих, у тому числі радіоактивних, відходів. Свій негативний вплив чинять і внесені мінеральні добрива та отрутохімікати, завали "пустої" породи в районах гірських розробок і нагромаджені сміттєзвалища.

        Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, а це зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.
        Деградацію земель спричиняє багато чинників. Так, відкритий видобуток корисних копалин і підсилена внаслідок господарської діяльності ерозія призводять до повної втрати родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів". Проблемою є і виснаження грунтів, оскільки хімічні добрива не можуть повною мірою компенсувати спожитий культурними рослинами гумус. Крім того, залишки добрив накопичуються в ґрунті і разом з отрутохімікатами стають небезпечними забруднювачами найважливішого для  людей природного ресурсу — грунту.
        Складовою проблеми деградації земель є проблема опустелення земель, яка  нерідко зумовлена проблемою скорочення площі лісів. Внаслідок нераціонального господарювання спустелення відбувається не лише в посушливих регіонах світу (що прилягають до пустель тропіків і помірного поясу). Діяльність людини на Крайній Півночі вже спричинила деградацію тундри. Загалом під загрозою спустелення опинилося 25 % території планети. Через зниження продуктивності сільськогосподарських і пасовищних угідь засоби для існування може втратити понад 1 млрд осіб у понад 100 країнах.

                   Шляхи вирішення екологічних проблем

            Фахівці ООН розробили концепцію стійкого розвитку людства, яка передбачає два підходи:

 І) стратегію "тотального очищення", що пов'язує стійкий розвиток людства з екологічно чистою енергетикою, безвідходною технологією, замкненими циклами виробництва тощо;

2) стратегію обмеженого споживання.
           Країнами світу вже зроблено деякі конкретні кроки для обмеження забруднення атмосфери: підписано протоколи щодо поступового скорочення викидів вуглекислого газу (головного "винуватця" парникового ефекту), щодо повного припинення виробництва фреонів, які руйнують озоновий шар.
           Всі глобальні проблеми взаємопов'язані між собою й тому можуть бути вирішені тільки в комплексі і тільки спільними зусиллями Світового співтовариства.

           Тому Генеральна Асамблея ООН 22.04.2009 р. одноголосно схвалила резолюцію про проголошення 22 квітня Міжнародним днем Матері-Землі. У ній підкреслюється, що для досягнення справедливого балансу між економічними, соціальними й екологічними потребами нинішнього та майбутніх поколінь необхідно сприяти гармонії з природою і планетою Земля.

Вчитель. Сумно, що не всі країни світу приділяють належну увагу збереженню навколишнього середовища. І все ж таки є держави для яких це питання головне і важливе, тому що уряд піклується в першу чергу про доровя і добробут людини. Чи єте ви такі держави?

Відповді учнів біля політичної карти світу.

               Самі чисті країни на нашій планеті знаходяться тако ж і в Африці. Пальму першості з точки зору екологічної обстановки учені віддали Кенії – сьогодні вона, виявляється, є найчистішою країною в світі. Крім неї в десятку «зелених» держав увійшли Танзанія, Ефіопія, Мозамбік, Камерун, Замбія, Індонезія, Зімбабве, Бразилія і Конго. Таким чином, єдиними неафриканскими чистими державами є Індонезія і Бразилія.

               Найчистішою в Європі визнана Швейцарія (одна з найбагатших країн світіу за показником ВВП на душу населення).  У Швеції стабільно високі екологічні показники, що безпосередньо відображується на здоров'ї її мешканців. Тут низький рівень забруднення повітря, чиста питна вода, низький рівень парникових газів, турботливе ставлення до лісів.

             Норвегія – ще одна з найбагатших країн світу, яка може похвалитися прекрасною якістю води, санітарії (ефективне очищення стічних вод), повітря. Норвежці найменш схильні до захворювань дихальних шляхів.

            Серед країн океанії визнано Коста - Ріку. Економіка Коста-Рики залежить від індустрії екотуризму, тому тут велика увага приділяється турботі про навколишнє середовище. На відміну від своїх латиноамериканських сусідів, ця країна уникає вирубування лісу.                                                        

            А ось найбільш «токсичним» державою, на думку експертів Eco, сьогодні виявилася Саудівська Аравія. Вона має найвищі показники забруднення повітря, значно вже «переплюнувши» Індію та Китай — країни, які традиційно вважаються найбруднішими. Недалеко від Саудівської Аравії пішов Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ, Оман, Туркменістан, Лівія, Казахстан, Тринідад і Тобаго, які увійшли у десятку найбільш «токсичних» держав у світі.

Україна з точки зору екології опинилася на одному рівні з Польщею, Естонією, Бельгією та Угорщиною, продемонструвавши кращі результати, ніж у Білорусі та Росії.

Проблеми молоді

Вчитель.  Молодь - майбутнє держави, тому від її діяльності залежить подальший розвиток нинішнього суспільства, а також майбутніх поколінь.

Слово експерту з проблем молодії

            Суспільство завжди було і буде занепокоєне проблемами молоді. Одна з найбільш актуальних проблем молоді це зловживання алкоголем та наркотичними речовинами. Молодь, яка не має змоги реалізовуватися та розвиватися намагається заспокоїтись наркотичним та алкогольним дурманом, тому дуже важливо надавати їй можливість отримати якісну освіту. Але найголовнішою проблемою є працевлаштування. Ніхто не знає чи зможе молодий спеціаліст знайти вакантне місце за своєю спеціальністю після того як закінчить навчальний заклад, особливо в невеликих містах і містечках. Саме через це більшість випускників після того як закінчили професійне навчання починають пошук роботі у великих містах.

               Ще одна із проблем - значне зменшення кількості молоді і, відповідно, депопуляція, зменшення важливості молоді як основний трудовий ресурс. Головною причиною є значне зростання кількості розлучень молодих сімей в порівнянні з вісімдесятими роками.

             Молоде покоління має значні проблеми зі здоров’ям. Цілком здоровими народжується лише шість відсотків немовлят. Значно прогресують туберкульоз та онкологічні хвороби, які роками раніше були притаманні в більшості старшому поколінню. Крім того, нажаль, основними рисами сучасної молоді є аморальність, безідейність, шукання ідеалів на вулицях та підворотнях.                                                                                   

            Незалежний студентський портал відмічає «… не варто хвилюватися, бо є у нашої молоді і безліч позитивів. Саме наші студенти здобувають перші місця на олімпіадах, стають хорошими спеціалістами (хоча таких, на жаль, більше цінують за кордоном). Наша молодь здатна міняти державу. Серед молоді все більше стає людей, які переймаються не лише своєю долею, а й хвилюються за інших. Люди вступають в громадські організації, стають волонтерами, вселяють врешті-решт надію іншим! Ми повинні робити все для того, аби ця позитивна тенденція лише зростала, бо за такими людьми майбутнє!»

Проблеми поширення інфекційних хвороб

      Вчитель. Для багатьох жителів планети вирішення наступної глобальної проблеми, як ковток чистої води в нестерпну спеку. Мова йде про боротьбу з епідеміями і невиліковними хворобами. За цими показниками сучасний вік можна порівняти хіба що з Середньовіччям.

Слово епіденологу

      Інфекційні захворюваня – це є розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, грибками, бактеріями, кліщами, ...), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених до здорових осіб і схильні до масового поширення.

        Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: через повітря, контакт з хворими і предмети, які контактували з хворими. А також інфекційні захворювання можуть передаватися через продукти харчування.

         Представляємо ТОП найстрашніших хвороб світу.

Виступи учнів.

СНІД. «Чума 20 століття». Це синдром набутого імунного дефіциту людини. За одне століття зараза погубила понад 20 мільйонів людських життів. І ліків проти СНІДу поки не існує. Це захворювання з рейтингу найстрашніших хвороб у світі в наші дні має 35 мільйонів жителів. Однак, досить багато людей навіть не знають про наявність у себе СНІДу. Тому існує думка, що реальне число хворих в п’ять разів вище. СНІД послаблює імунну систему людини і організм перестає чинити опір хворобам. У результаті настає смерть. СНІД розвивається протягом 5-10 років з моменту зараження. СНІД знаходиться на п’ятому рядку списку найстрашніших хвороб у світі.

Малярія.  Відома  як «болотна лихоманка». Інфекція передавалася людині через укуси комарів, супроводжувалася лихоманками, підвищеною температурою, ознобами, а так само збільшенням розмірів печінки та селезінки. Досі малярія залишається популярною в Африці, особливо поширена в місцях південніше Сахари. Щорічно там захворює до півмільярда людей, три мільйони з них гинуть. В основному від малярії страждають малюки до 5 років. Очікується, що в найближчі 20 років смертність від цієї чи не найстрашнішої хвороби у світі зросте в два рази. Малярію викликають найпростіші паразити – плазмоїди. І саме від них, за версіями вчених, постраждав фараон Тутанхамон. Збудники малярії були знайдені в його тілі під час ДНК аналізів. Побічно факт захворювання підтверджує наявність в його гробниці ліків, які застосовувалися для лікування інфекції. А в цілому в світі від страшної хвороби помирає в 15 разів більше людей, ніж від СНІДу. І за кількістю летальних випадків від інфекційних захворювань саме малярія знаходиться на першому місці.

Чума. Чуму ще іменують чорною смертю. А також легеневою чумою і бубонною. Хвороба була найстрашнішою пандемією в Середньовічній Європі. Перша пандемія чуми вибухнула в 551-580 роках у Європі. «Юстиніянова чума», як її прозвали, з’явилася на сході Римської імперії і перекинулася на Близький схід. У підсумку загинули більше 20 мільйонів чоловік. Тому-то чума потрапила в список найстрашніших хвороб у світі. Наступна пандемія виникла тільки через вісім століть і почала свій хід по Євразії. До кінця 1350 більше половини жителів Європи були заражені чумою (тоді там проживало близько 75 мільйонів чоловік). Загинуло 34 мільйони. Зараза перекинулася на Китай і скосила ще 13 мільйонів чоловік. Інфекція вбивала цілі міста, люди намагалися від неї бігти і ховатися, але марно. У 1351 року пандемія завершилася, але ще три століття тероризувала Європу в більш слабкій формі. Локальні спалахи спостерігалися до 18 століття. Бубонна чума в Киргизії: винні бабаки? Хворих на чуму боялися навіть доктора. Вони приходили до інфікованих в масці, в яку клали ароматичні речовини. Такий захист допомагав захистити лікарів від мерзенного запаху, який вважали і причиною виникнення зарази. Щоб сморід не залишився на одязі, пальто доктора шили з важкої тканини і просочували воском. Оглядали пацієнтів дерев’яною паличкою, щоб уникнути дотиків. Перемогти чуму змогли тільки наприкінці 19-го століття. Чумну бактерію відкрив мікробіолог Йерсен. Він встановив, що винні в заражених хворі коні, гризуни, щурі і хом’яки. Інфекція перекидалася на людей через укуси бліх. До речі, захворювання бубонної чумою фіксуються і в наші дні, але інфекція смертельною вже не вважається. Вона успішно лікується антибіотиками.

Чорна віспа – найстрашніша хвороба. Саме вона винна у смерті найбільшої кількості людей. Від зарази загинуло до півмільярда за одне лише ХХ століття. Від зарази хворі буквально згнивають живцем. І в пам’яті досить свіжі випадки смерті від натуральної віспи, наприкінці 60-х років минулого сторіччя в країнах, що розвиваються інфекція забирала в рік до 15 мільйонів чоловік. Ця хвороба була описана ще в священних індійських і стародавніх китайських текстах. Вчені вважають, що чорна віспа є вихідцем із Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю. В Європу інфекція потрапила тільки в четвертому столітті нашої ери. Епідемії віспи періодично вражали різні країни, зараза не жаліла нікого. У Німеччині навіть була приказка «Любов і віспа минають лише небагатьох». Жертвами чорної віспи стали Марія Друга (Королева Англії), Луїс Перший Іспанська, Петро Другий і багато інших. Перехворіли інфекцією Моцарт, Сталін, Карбишев, Глінка і Горький. У Росії ще Катерина Друга ввела щеплення проти віспи, але незабаром про неї забули. У СРСР закон про обов’язкову вакцинацію вийшов в 1919 році і вже до 1936 року про смертельну хворобу забули. Прищеплювати ж припинили тільки на початку 80-х років. Тоді ж було заявлено про повну ліквідацію чорної віспи на Землі. Проте, вірус її до цих пір зберігається в лабораторіях США та Росії. Але в 2014 році планують вирішити питання про його знищення.

Вчитель. Головними ж хворобами  сучасності є атеросклероз, онкологія, депресія, остеохондроз, цукровий діабет, ожиріння, безпліддя, лихоманка, туберкульоз, ВІЛ/СНІД. Більшість важких хвороб сучасності настає через причини, які залежать від способу життя людини. Якщо вона мало рухається, багато і неправильно харчується, має шкідливі звички, не дбає про свою безпеку та гігієну, то ризикує набути цілий ряд небезпечних для здоров’я та життя захворювань. Тож самоконтроль у світі з безліччю можливостей виходить на перший план.

У записник учня.

Атеросклероз - хронічна хвороба, обумовлена порушенням обміну жирних кислот та холестерину в організмі. Вони утворюють атеросклеротичні бляшки, які звужують просвіт судин та знижують еластичність їх стінок. Результат – погіршення кровопостачання певних органів, що призводить до інфарктів, інсультів. Атеросклероз провокує неправильне харчування, недостатня фізична активність, надмірна вага, куріння, зловживання алкоголем. Все, що притаманне багатьом сучасним людям.

Онкологічні хвороби. Рак – друга за своєю розповсюдженістю причина смерті дорослих людей у світі від неінфекційних хвороб.  Чому виникає рак, поки точно невідомо, проте ясно, що на виникнення пухлин впливають радіоактивні відходи, консерванти, барвники, вихлопні гази, на які багатий сучасний світ.

Депресія. Це хвороба кінця ХХ – початку ХХІ століття. Лікарі відносять її до групи психічних розладів, для яких характерним є хронічно поганий настрій, уповільненість рухів та мозкової діяльності. Фактори, які сприяють депресії, – це постійні стреси, занадто швидкий темп життя, недосипання, перенавантаження на роботі, зловживання алкоголем, наркотиками. Всі ці фактори актуальні для світу ХХІ століття, особливо часто на депресію страждають жителі мегаполісів.

Остеохондроз. Мова йде про хворобу хребта, яка обумовлена поступовим руйнуванням міжхребцевих дисків та здавлюванням спинномозкових корінців, що призводить до неприємних больових симптомів та інших негативних наслідків для здоров’я. Сучасна техногенна цивілізація ніяким чином не сприяє зміцненню здоров’я хребта: більшість міських жителів веде малорухливий спосіб життя, багато хто має зайву вагу. Через все це й страждає хребет.

Цукровий діабет. Це хронічна хвороба, обумовлена абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну в організмі людини. На його виникнення впливає погана спадковість, гострі стресові ситуації, перенесені важкі вірусні інфекції, неправильне харчування, ожиріння, недостатня фізична активність.

Ожиріння. Ще одна хвороба, притаманна сучасному світу, особливо мешканцям розвинутих, «ситих» країн. Зайва вага є у кожного третього жителя цих держав. Ожиріння виникає через недостатню фізичну активність та неправильне, шкідливе, висококалорійне харчування. Зайва вага – це не лише негарно та незручно. Доведено, що вона провокує безліч хвороб, серед яких рак, цукровий діабет тощо.

Безпліддя. Це справжня проблема сучасності, кожна 5-6-та сімейна пара у розвинених країнах світу не може мати дітей. Актуальні причини безпліддя: хвороби, які передаються статевим шляхом, ожиріння, цукровий діабет, куріння, алкоголізм, наркоманія. Також велику роль має той факт, що питання батьківства нині відкладають на потім, а коли вже є бажання завагітніти, фертильність (здатність до запліднення) є значно нижчою за норму.

Лихоманка Ебола. Вона вже забрала декілька тисяч життів, в основному в Африці. Хвороба переноситься через контакт із кров’ю зараженої людини чи тварини. Спочатку хворий відчуває сильний головний біль, потім з’являється біль у м’язах, діарея, кашель, гострий біль у грудях. Через тиждень з’являється кровотеча з носа, маткова кровотеча. Десь через 2 тижні хворий вмирає від втрати крові та шоку. Ефективних ліків від лихоманки Ебола на сьогодні не знайдено.

Туберкульоз. Ця хвороба і досі є актуальною у світі. Інфекція може деякий час ніяк себе не виявляти, але коли у людини знижується імунітет на фоні, наприклад, поганого харчування чи несприятливих житлово-побутових умов, відбувається розвиток туберкульозу.

ВІЛ/СНІД. На сьогодні ВІЛ/СНІД навчилися більше контролювати, ніж це було ще декілька років назад, але хвороба й досі залишається смертельно небезпечною. СНІД – це повільний вбивця, від моменту зараження до смерті може пройти більше 15 років. Остання стадія захворювання – повне руйнування імунної системи людини і, як наслідок, смерть. На сьогодні більше 35 мільйонів людей у світі хворі на СНІД.

Проблеми не правильного харчування

Вчитель. Наступна проблема – проблема парадокс. Протягом останніх десятиліть у більшості країн світу прибуток на душу населення зріс майже в двічі. Це призвело до змін у структурі споживання.  Населення розвинених країн страждає сьогодні на переїдання, що призводить до поширення серцево-судинних  хвороб, ожиріння, діабету.

Слово дієтологу

       Ми всі давно живемо в цій проблемі і нічого не робимо для того, щоб її подолати. Забувається народна мудрість : «Жити не заради їжі, їсти заради життя.» До речі, коли б людина споживала їжу раціонально, не завдаючи шкоди своєму здоровю, накопичені надлишки їжі можна було б переправляти в ті регіони, де люди страждають від голоду і недоїдання.

       В галузі охорони здоров’я був прийнятий так званий «індекс маси тіла». Описаний  А. Кетле зв’язок між вагою людини в кілограмах і зростанням в метрах в квадраті і дала поштовх до створення загальної схеми розрахунку індексу маси:

        Низька маса тіла — менше ніж 18,5 кг / м 2. Оптимальна вага — 18,5 — 24,9 кг / м 2. Надмірна вага — 25 — 29,9 кг / м 2. Ожиріння 1 ступінь — 30 — 34,9 кг / м 2. Ожиріння 2 ступінь — 35 — 39,9 кг / м 2. Ожиріння 3 ступінь — більше ніж 40 кг / м 2.  Було встановлено, що індекс маси тіла ≥ 25 кг / м 2 в поєднанні з окружністю талії ≥ 102 см. У чоловіків і ≥ 88 см. У жінок, значно збільшує ймовірність розвитку ускладнень. Серед них: артеріальна гіпертензія, дисліпідемія (порушені показники ліпідного обміну крові), атеросклероз, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу, мозковий інсульт та інфаркт міокарда.

          Кількість випадків ожиріння зростає в усьому світі швидкими темпами.  Найбільше викликає занепокоєння факт збільшення кількості огрядних дітей у віці до 5 років — воно по всьому світу перевищує 5 мільйонів. По всій Європі ожирінням страждають близько 50% і надмірною вагою — близько 20% населення, при цьому Центральна та Східна Європа — найбільш постраждалі райони. Країна з найбільш високим рівнем ожиріння в світі — Науру (Океанія) — 85% чоловіків і 93% жінок.

        Основною причиною його розвитку вважається підтримки позитивного балансу енергії за рахунок збільшення споживання енергії, скорочення енергоспоживання або комбінація обох факторів. Так як основним джерелом енергії для людини є поживні речовини, то споживання енергії пов’язано насамперед з фізичною активністю. Без здійснення достатньої активності енергія

витрачається слабо, речовини засвоюються неправильно, що веде в кінцевому підсумку до збільшення ваги, ожиріння і розвитку супутніх захворювань.

 Проблеми тютюнопаління

   Вчитель.  Проблема про яку ми поговоримо на останок – найпоширеніша і, головне, на вважається для багатьох з нас проблемою взагалі, як такою. Це – тютюнопаління.Термін «куріння» був придуманий тільки в кінці XVII століття. А до цього це називалося «сухим пияцтвом».  Нікотин був названий на честь французького посла Жана Ніко. Він привіз тютюн до Франції в середині XVI століття і поширював його, як лікарський засіб.  Сьогодні сигарети — найбільш ходовий товар у всьому світі.

         Чому куріння небезпечне для здоровя людей?

Відповіді учнів.

      У тютюновому димі міститься понад 1000 хімічних речовин. Порядку 50 з них можуть викликати рак. Чимало некурящих людей хворіють на рак легенів, завдяки пасивному курінню.

УІ. Підсумки конференції

Вчитель. Усі глобальні проблеми тісно між собою пов’язані, більш того зумовлюють одна одну. Причиною виникнення глобальних проблем вважають перенаселення планети, сучасну науково-технічну революцію, зростання промислового виробництва. Важливою причиною загострення глобальних проблем є також варварське ставлення людини до природи. Загостренню глобальних проблем сприяє реакційна політика окремих держав світу. Серед глобальних проблем, які стоять нині перед людством, найгострішими є: 

•  Проблема збереження миру

·  Екологічна проблема

·  Демографічна проблема

·  Продовольча проблема

·  Енергетична проблема

·  Проблема освоєння Світового океану.                                                                            В ході конференції ви заповнювали таблиці, які допоможуть нам підвести підсумки.

Глобальні проблеми людства	Сутність проблем	Причини винекнення	Можливі шляхи вирішення

      У філософському відношенні майбутнє -- це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвивається. Отже, нинішні нестерпні темпи розвитку є тим, що можна назвати своєрідним "зловживанням, перенесеним в майбутнє", яке з подесятереною силою відіб'ється на наших нащадках.

На закінчення пропоную провести тест " Глобальні проблеми людства "  

1. До найбільш гострої проблеми людства відносять:

а. екологічну

б. продовольчу

в. Демографічну

2. Погіршення якості довкілля негативно позначається на:

а. якості народонаселення

б. якості життя

в. стану здоров'я

3. Руйнування озонового екрану може спричинити:

 а. розвиток ракових захворювань

б. кліматичні зміни

в. перебудову генофонду живих організмі 

4. Перша конференція ООН з народонаселення відбулася в 1954 р. в

а. Каїрі

б. Римі

в. Мехіко

5. Сьогодні чисельність населення світу складає::

а. 6,5 млрд.

б. 7,2 млрд.

в. 10 млрд.

6. Поняття "Морське господарство" включає:

а. добувну, енергетичну промисловість;

б. транспорт, торгівлю, туризм;

в. все вище перераховане

7. Центр тяжіння глобальних проблем розташований:

а. в розвинених країнах

б. в тих, що розвиваються

в. тих і інших

8. Стійкий розвиток - це:

а. процес розвитку суспільства і природи, що забезпечує сприятливі умови для скорочення природи, життя людей, маючи зважаючи на майбутні покоління;

б. процес розвитку суспільства і природи, що забезпечує сприятливі умови для скорочення природи, життя людей, маючи зважаючи на нинішнє і майбутнє покоління;

 в. процес розвитку суспільства і природи, що забезпечує сприятливі умови для скорочення природи, життя людей, маючи зважаючи на тільки сучасне суспільство

9. Передусім глобальні проблеми пов'язані з рішенням:

а. соціальних проблем

б. економічних і технічних

в. соціальних і технічних

10. Карти екологічної обстановки -це :

а. карти, що показують стан природного середовища по її окремих компонентам і в цілому;

б. карти, що показують стан природного середовища осередкових забруднень;

в. карти, що показують стан здоров'я людей

11. Виберіть з представленого списку регіони з інтенсивним радіоактивним забрудненням:

а. Європа

б. Азія

в. Австралія

12. Провідними чинниками розвитку процесів деградації є:

а. видобування мінеральних ресурсів

б. видобування мінеральних ресурсів і промислові води

в. видобування мінеральних ресурсів, промислові води і комунальні господарства

13. До найбільш екологічно "брудних" країн світу відносять:

а. Венесуела, Мексика, Індія

б. Мексика, США, Росія

в. Венесуела, Росія, Китай

14. Країни Африки, де інтенсивно поширюється водна ерозія:

а. ПАР, Нігерія, Заїр

б. Ефіопія, Конго, ПАР

в.. ПАР, Ефіопія, Заїр

15. Найбільш забруднені річки світу :

а. Янцзи

б. Амазонка

в. Ніл

16. Серед найнебезпечніших хвороб ХХІ століття виділяють:

а. Чуму, малярію

б. туберкульоз, лихоманку

в. астероскліроз,  рак.

Використані ресурси

© Медичний портал Здоров-Інфо  zdorov-info.com.ua

© altarta.com

© cikavo.net

© uk.wikipedia.org/wiki/Глобальні_проблеми_людства

© www.bbc.com/ukrainian/politics

© myplanet.com.ua

© ukr.media/medicine

Тема: ПІДЗЕМНІ ВОДИ. ОСНОВНІ АРТЕЗІАНСЬКІ БАСЕЙНИ УКРАЇНИ. АНАЛІЗ ЗАБЕСПЕЧЕНОСТІ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РІЗНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ.

Мета: закріпити знання учнів про підземні води та умови утворення підземних вод; сформувати знання про основні артезіанські басейни України та особливості підземних вод України; дослідити забезпеченість водними ресурсами різних територій нашої держави; вдосконалити вміння опрацьовувати самостійно навчальний матеріал, аналізувати його, робити висновки; розвивати навики роботи з тематичними та контурними картами; виховувати бережливе ставлення до водних багатств.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта України, атласи, підручники, мультимедійний підручник, учнівські презентації, контурні карти, кольорові олівці.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

Метод «Ланцюжок». Вправа «Що зайве?» (Долаток 1)

Учитель роздає картки на яких записані поняття. Учням необхідно в кожній групі понять визначити зайве. Учні по-черзі ( за методом «Ланцюжок»)називають визначене слово і пояснюють чому вони обрали це поняття. Зайві слова записуються на дошці. За переліком визначених слів визначається базова тема уроку.

Картка

1.     Гирло, верховодка, витік.

2.     Низинні, верхові, ґрунтові.

3.     Артезіанський, річковий, морський.

4.     Магматичні, осадові, водотривкі.

На дошці записано: верховодка, ґрунтові,артезіанський, водотривкі.

Друзі,  елементами будови якого виду внутрішніх вод являються записані поняття?

Повторення будови підземних вод за допомогою мультимедійного підручника.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Учні записують у зошити тему уроку.

ІУ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

      По всьому світу існують підземні річки, озера і навіть моря. Річки під землею можуть простягатись на сотні кілометрів.  Настільки велика річка є в Сахарі. А нещодавно за даними учених було виявлено, що підземна річка є і під Амазонкою.

        Існують також підземні моря. Нещодавно було виявлено море під Західним Сибіром і кажуть, що вода в цьому морі дуже гаряча. Такі моря також виявили під Україною, Туркменістаном і на Кубані. Можливо, незабаром ми зможемо використовувати як і Ісландія термальний ефект такої води. Здорово було б використовувати для обігріву Києва і його передмістя термальну воду, можна було б проблеми обігріву населення вирішити.Величезна кількість води знаходиться у нас під ногами – під землею. Її майже в 40 разів більше, ніж в усіх річках, озерах і болотах світу. Вода, яка знаходиться у верхній частині земної кори, називається підземною. В надра вода надходить переважно з атмосферних опадів. Дощові і талі води просочуються в глиб земної кори. Там вони нагромаджуються в порах і тріщинах порід. Цікаво, що підземні води залягають на різній глибині та мають різні властивості. Глибина залягання підземних вод неоднакова в різних природних зонах: у зоні мішаних лісів — 0,5–4,0 м, лісостеповій — від 2 до 15 м, у зоні степів — 7–20 м.

 Прийом «Проблемне питання»

Спробуйте пояснити, чому спостерігається така закономірність. (Глибина підземних вод залежать від рельєфу, геологічної будови.)

У. Вивчення нового матеріалу

1. Підземні води.

Важливою складовою внутрішніх вод України є підземні води, які широко використовують у водопостачанні. Їх вивчає одна з наук про Землю — гідрогеологія. Вона значно розвинена в Україні, а її гідрогеологічні умови і ресурси добре вивчено. 

Перший від поверхні постійний водоносний горизонт - грунтові води (іноді їх називають підґрунтовими). Ці води тісно пов'язані з характером рельєфу, четвертинними відкладами, гідрокліматичними умовами, ґрунтами і рослинністю. У територіальному розподілі ґрунтових вод спостерігається зональність, яка виявляється в глибині залягання, мінералізації та хімічному складі вод. У зоні мішаних лісів України ґрунтові води  сприяючи заболоченню поліських земель, тому що знаходяться переважно на глибині 3-4 м і вище,. Вони мають гідрокарбонатно-кальцієвий склад. У лісостеповій зоні, особливо на височинах, глибина залягання ґрунтових вод зростає до 6-15 м, а мінералізація — 2 г/л. Ще глибше залягають ґрунтові води в степовій зоні, де вони пересічно знаходяться на глибині 10-20 м, а мінералізація підвищується до 8-10 г/л. Прісні ґрунтові води широко використовуються в усій Україні для побутового водопостачання, а в південних регіонах для зрошування. В останні десятиліття виникла проблема боротьби із забрудненням ґрунтових вод різними шкідливими речовинами.

2. Основні артезіанські басейни України.

        Глибші водоносні шари розміщуються між водотривкими шарами гірських порід – це між пластові води. Такі води майже незабруднені і не реагують на сезонні зміни клімату. У місцях, де водотривкі породи розтащовані не паралельно поверхні, а увігуті (дугоподібні) зростає напір води – це напірні між пластові води, які ще називають артезіанськими. В Україні виділяють три  найбільші артезіанські басейни — Дніпровсько-Донецький (50 % запасів підземних пріс­них вод, що експлуатуються),  Волино - Подільський, Причорно­морський. Глибина залягання їх водоносних горизонтів становить 175–500 м і більше.

Прийом «Картографічний практикум»

Вчитель пропонує нанести на контурну карту основні артезіанські басейни України.

Прийом «Географічний практикум»

Розподіл, запаси і властивості підземних артезіанських, пластових і тріщинних вод насамперед залежать від геологічної будови, і тому при гідрогеологічному районуванні враховується геологічна структура земної кори.

 Виділяють сім основних гідрогеологічних регіонів: Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, Волино - Подільський артезіанський басейн. Причорноморський артезіанський басейн, область тріщинних і пластово - порових вод Українського кристалічного щита, область пластово-тріщинних вод Донецької складчастої споруди, область пластово-тріщинних вод Карпатської складчастої системи, область карстово – тріщинних вод Кримської складчастої системи.

Учні переглядаючи мультимедійний підручник складають таблицю «Характеристика артезіанських басейнів України» за пунктами: розташу­вання, відклади, потужність, використання для водопостачання.

Волино-Подільський артезіанський басейн  займає всю західну частину України, крім Карпат. Водоносні горизонти пов'язані з силурійськими, девонськими, юрськими, крейдовими, палеогеновими і неогеновими відкладами. Глибини поширення прісних вод сягають 600-800 м, а в окремих місцях і більше. Найпоширеніші водоносні горизонти пов'язані з крейдовими і неогеновими відкладами. Дебіт свердловини змінюється від 0,1 до 30-40 л/с. У цьому артезіанському басейні зосереджена майже четверта частина всіх прісних експлуатаційних ресурсів України.

Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн знаходиться в межах Дніпровсько-Донецької западини, що має потужну товщу осадочних відкладів, у яких зосереджено кілька водоносних горизонтів.

У цьому басейні зосереджена майже половина всіх експлуатаційних запасів підземних вод України. Основні водоносні горизонти зосереджені в юрських, крейдових і палеогенових відкладах. Тут зона прісних вод досягає потужності 350-500 м, а дебіт окремих артезіанських свердловин — 40-55 л/с. На більших глибинах, переважно в палеозойських відкладах, знаходяться солоні води. Підземні прісні води басейну використовують для водопостачання Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтавської, Київської областей і м. Києва.

Причорноморський артезіанський басейн має водоносні горизонти прісних вод у крейдових, палеогенових і антропогенових відкладах. Тут зосереджено близько 10 % підземних прісних вод України. Дебіт свердловини коливається від 0,3 до 5 л/с, іноді до 10-12 л/с. Основну роль у водопостачанні відіграють водоносні горизонти неогенових відкладів. Підземні води цього басейну використовують для водопостачання Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та Кримської автономії.

            3. Мінеральні води України.

 Підземні води за ступенем мінералізації поділяються на прісні (до 1 г/л), мінералізовані (до 5 г/л) та розсоли (понад 50 г/л).

Прийом «Дослідження»

• З’ясуйте, де в Україні видобувають мінеральні води? Якого вони типу? Як вони використовуються?

• Назвіть найвідоміші курорти України, що пов’язані з джерелами мінеральних вод.

 Учням пропонується учнівський проект про дослідження поширення і значення мінеральних вод України. (Презентація 1)

           Радіоактивні (радонові) мінеральні води. Родовищ радонових мінеральних вод в Україні є дуже багато. Води цього типу зустрічаються на Донбасі, у Криму і Карпатах. Але найбільше вивчені радіоактивні води в межах Українського кристалічного щита. Вперше прояви радонових вод відкриті у 1935 р. в околицях м. Хмільник (Вінницька обл.). В Україні розвідані Житомирське, Шепетівське, Білоцерківське, Звенигородське, Криворізьке, Бердянське та низка інших родовищ. Найперспективнішими на радонові води є гранітні породи, які відзначаються високим вмістом радіоактивних елементів.
           Про те, що радонові води мають цілющі властивості, люди дізналися ще задовго до відкриття радіоактивності. Під час купання в таких джерелах додаються сили і відступають різні хвороби. Радіоактивність води визначається наявністю в ній радону і продуктів його розпаду. При прийомі таких ванн, нормалізуються обмінні процеси організму, поліпшується центральна нервова система, а також знімаються больові відчуття, відбувається дезінфекція, і прибувають сили.
           В Україні родонові води використовують для лікувальних цілей. Проводять подібне лікування в санаторії Хмільник, Трускавець, Зморшок, Східниця, Закарпаття та Хмільник. Методи терапії в санаторіях можуть бути різними:
• Ванни з радону;
• Внутрішні зрошення;
• Питне лікування

Прийом «Україна дивовижна». Український Цхалтубо.

Пропонуються учнівські повідомлення про радонові води України та відомий радоновий курорт Хмільника ( Український Цхалтубо). (Додаток 2)

             4. Термальні води

Серед підземних вод важливе значення належить термальним водам.

Прийом «Дослідження»

• З’ясуйте, де в Україні видобувають термальні води?  Як вони використовуються?

• Назвіть найвідоміші курорти України, що пов’язані з джерелами термальних вод.

            Термальні води (від грецького Thérme -  жар,тепло, ), підземні води, що мають температуру  20 ° С і вище.  Лікувальні властивості термальних вод застосовують ще з часів Римської імперії, адже велика кількість громадських купалень розміщувалася саме на таких джерелах.  І набагато раніше перед тим, як вчені почали вивчати склад термальних вод,  було помічено, що вода конкретного  джерела допомагає в лікуванні певних  хвороб. Термальні мінеральні джерела умовно підрозділяються на теплі (20-37 ° C), або гарячі (37-50 ° C) і дуже гарячі (50-100 ° C). Будь-який вид термальних вод має поизитивний вплив на самопочуття людини, але ефект сильніше, якщо джерело містить натрій, бром, йод,  криптон, кальцій, магній, хлор,  вольфрам та інші мінеральні та біологічно активні речовини.
              На даний момент на території Закарпаття можна виділити три осередки, де можна пройти курс лікування термальними водами-це: Хустський район, село Велятино Туристичний комплекс “Теплі води”, Термальні води с. Берегово, та Термальні води с. Косино. Кожне з даних джерел має свій хімічний склад та відповідно застосовується для лікування  окремих захворювань.
             Щороку тисячі туристів приїжджають у Закарпаття, аби насолодитися свіжим повітрям, зануритися в солоні озера. Термальні води закарпаття за температурою коливаються від 30 ° С до 80 ° С

Прийом «Україна дивовижна». Косовські купелі.

      Неподалік від Берегова на Закарпатті розташовані Косинські купелі, термальні води яких славляться цілющими властивостями. На території знаходяться дві свердловини із термальними водами, температура яких – 39-41 градус за Цельсієм. Загальна мінералізація – 8,5-11,00 г/дм.куб., масова концентрація загального заліза – 1,62 мг/літр. Також вода багата на хімічні речовини, зокрема ферум, натрій, кальцій, хлор тощо. Косинські термальні води допоможуть у лікуванні опорно-рухового апарату, периферійної нервово-судинної та біліарної систем.

5.     Робота підземних вод. Використання та значення для господарського комплексу України.

Прийом «Я знаю…»

Учні починаючи фразою «Я знаю…» повідомляють по-черзі про роботу підземних вод у природі та їх значення і  використання в господарстві.

-  Підземні води забезпечують рослини вологою і розчиненими в них поживними речовинами.  

- Вони є важливим джерелом живлення річок і озер.

-  Зрошення полів у районах, бідних на поверхневі води

- Підземна вода є найчистішою, найкращою питною водою.

- Вони використовуються з лікувальною метою

- Їх використовують для опалення житлових будинків, теплиць, для виробництва електроенергії.                                                                                                                           

Прийом «Дивуй»

           Підземні води, як і поверхневі, здійснюють певну роботу в товщі земної кори. Проникаючи в гірські породи, вода може їх розмивати і розчиняти. В легкорозчинних породах, якими є солі, гіпси, вапняки, виникають порожнини – печери. В Україні вони поширені в Кримських горах, на Поділлі. Найбільшою печерою в світі є Флінт-Мамонтова (США) завдовжки 361 км. В Україні найбільші печери є на Поділлі – Оптимістична (201 км) та Кримських горах – Червона (14 км).

           Печера - природна порожнина у верхній товщі земної кори, сполучена з поверхнею землі одним або кількома вихідними отворами, прохідними для людини . Найбільш великі печери - складні системи проходів і залів, нерідко сумарною довжиною до декількох десятків кілометрів. Печери - об'єкт вивчення спелеології. Чималий внесок у вивчення печер роблять спелеотуристи.
Печери за їх походженням можна розділити на п'ять груп: тектонічні, ерозійні, льодові, вулканічні і, нарешті, найбільша група - карстові.
Саме карстові печери мають найбільшу протяжність і глибину. Карстові печери утворюються внаслідок розчинення порід водою, тому вони зустрічаються тільки там, де залягають розчинні породи: вапняк, мармур, доломіт, крейда, а також гіпс і сіль.

Прийом «Україна дивовижна». музей-печера Оптимістична.                   (Презентація 2)

           Оптимістична печера, що на Поділлі, потрапила в Книгу рекордів Гіннеса як найдовша серед всіх гіпсових печер у світі. Її площа – більше 2 гектарів! Кажуть, печера з’явилась ще 14 млн років тому внаслідок вимиванням порід підземними водами…

           Печера "Оптимістична“ - одне із 7 природних див України. Назву печера отримала на честь спелеологів, які проявили оптимізм при дослідженні.

          Печера виявлена ​​львівськими дослідниками у 1965р. навколо с. Королівка Тернопільської обл. Зараз її довжина  становить понад 240 км, а кожна нова експедиція додає до печери по 100 м,  а іноді й по 1,5 км. Дослідження продовжується. Печера має велику кількість залів, які відрізняються один від одного за кольором  та розмірами ходів.

            Мінеральні утворення у печері мають  естетичну і наукову цінність. Деякі з них є дуже рідкісними. Наприклад, кальцитові геліктити – це білі, жовті, рожеві утворення різної форми, які нагадують морські корали.

             В печері створено перший в Україні музей-печера "Оптимістична" У печерному музеї скульптур експонати  виліплені із глини, яку знайшли на дні печери.

             У печері проводять довготривалі екскурсії, для туристів там створено навіть базу із продуктів та необхідного оснащення.

              Але основними жителями печери є летучі миші. Тут проживає найбільша популяція цих тварин.

6.     Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних частин України.

            Україна є державою з невисоким рівнем водо-забезпечення та високим використанням води. Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод. В Україні територіальний розподіл водних ресурсів нерівномірний.

Прийом «Дослідження»

·    Скласти характеристику водогосподарського комплексу України.

·   Порівняти забезпеченість водними ресурсами України з країнами Європи.

·  Визначити території з найвищим і найменшим рівнем водозабеспеченності.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

              Запаси підземних вод, як і поверхневих, не є невичерпними. Нині на земній кулі пробурені мільйони свердловин, через які дістають підземні води. А поповнення їх, особливо між пластових, відбувається дуже повільно. Тому витрачати їх потрібно економно.

Прийом «Проблемне питання»

            Поміркуйте, Як і поверхневі, підземні води можуть забруднюватися? Чи можна шкідливі відходи господарської діяльності людини скидати під землю на значні глибини?

           Забруднюють їх стічні води підприємств, міст, що просочуються з поверхні. Підземні води забруднюються і при внесенні в грунт мінеральних добрив. В міжпластові води може потрапляти нафта із свердловин при її видобуванні. Щоб зберегти підземні води чистими, потрібно очищувати стічні води і суворо слідкувати, щоб забруднюючі речовини не потрапляли під землю.

Прийом «Географічний диктант» (Додаток 3)

VIІ. Підсумки уроку

Прийом «Враження»

Учні називають факти, пов’язані з темою уроку, які їх найбільше вразили.

Оцінювання роботи на уроці

VIIІ. Домашнє завдання

Опрацюйте текст підручника. Повторити тему «Поверхневі води України»

Додатки до уроку

Додаток 1

Картка

Метод «Ланцюжок». Вправа «Що зайве?»

Учитель роздає картки на яких записані поняття. Учням необхідно в кожній групі понять визначити зайве. Учні по-черзі ( за методом «Ланцюжок»)називають визначене слово і пояснюють чому вони обрали це поняття. Зайві слова записуються на дошці. За переліком визначених слів визначається базова тема уроку.

1.     Гирло, верховодка, витік.

2.     Низинні, верхові, ґрунтові.

3.     Артезіанський, річковий, морський.

4.     Магматичні, осадові, водотривкі. 

Картка

Метод «Ланцюжок». Вправа «Що зайве?»

Учитель роздає картки на яких записані поняття. Учням необхідно в кожній групі понять визначити зайве. Учні по-черзі ( за методом «Ланцюжок»)називають визначене слово і пояснюють чому вони обрали це поняття. Зайві слова записуються на дошці. За переліком визначених слів визначається базова тема уроку.

1.     Гирло, верховодка, витік.

2.     Низинні, верхові, ґрунтові.

3.     Артезіанський, річковий, морський.

4.     Магматичні, осадові, водотривкі. 

Картка

Метод «Ланцюжок». Вправа «Що зайве?»

Учитель роздає картки на яких записані поняття. Учням необхідно в кожній групі понять визначити зайве. Учні по-черзі ( за методом «Ланцюжок»)називають визначене слово і пояснюють чому вони обрали це поняття. Зайві слова записуються на дошці. За переліком визначених слів визначається базова тема уроку.

1.     Гирло, верховодка, витік.

2.     Низинні, верхові, ґрунтові.

3.     Артезіанський, річковий, морський.

4.     Магматичні, осадові, водотривкі.

Додаток 2. Український Цхалтубо.

      Радон утворюється глибоко в землі, в покладах радію - радіоактивного хімічного елемента - і є продуктом його розпаду. Радон - важкий газ, але він успішно піднімається наверх, з'єднуючись з більш легким газом - повітрм або піднімається вище до поверхні землі, розчиняючись у воді. Завдяки цьому і утворюються природні чи створюються штучні радонові ванни і печери.

             Широке застосування радон знайшов саме в медицині, незважаючи на гадану парадоксальність: радіоактивний елемент на варті здоров'я людини. Курорти, побудовані на водах з вмістом радону, успішно функціонують ще з кінця 19 століття.

             Основний фактор впливу радону - це альфа-випромінювання, тобто вплив позитивно заряджених частинок. Унікальність радону в тому, що мінімальна кількість цього газу в мінеральних водах, проникаючи в тіло, благотворно впливає на весь організм в цілому: від нервової системи до кровоносної.

Серед найбільш відомих радонових курортів виділяють курорт Цхалтубо, що в Грузії. Йому одному притаманні своєрідні риси, зумовлені географічним розташуванням, сприятливим кліматом і наявністю унікальних термо — радонових мінеральних джерел, які за своїми лікувальними властивостями не знають собі рівних у Світі. Лікувальна вода Цхалтубо стала символом здорового способу життя. Мінеральні води Цхалтубо відносяться до слаборадонових (7,5 од. Махе або 40-100Бк), хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатних, натрієво-магнієво-кальцієвих вод. Природна температура вод (33-35 °C), що дозволяє використовувати їх без попереднього підігріву. Воду джерел застосовують для ванн, зрошень та інгаляцій. Завдяки своїм дивним лікувальним властивостям Цхалтубська мінеральна вода виліковує до 60 захворювань.

           В Україні не менш відомий курорт радонових вод у світі – Хмільник. Його по праву називають українським Цхалтубо. Хмільницька радонова вода володіє унікальними цілющими властивостями та не має аналогів серед відоміх мінеральних вод. Розкішна вода з джерел курорту Хмільник має велику лікувальну силу, вона широко використовується оздоровницею для ванн, зрошення, інгаляцій та електрофорезу. Природний лікувальний фактор – радоново - вуглекисла гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієва мінеральна вода. Концентрація радону складає 15-18 нкюрі / літр, як показала практика, це найкраща концентрація, яка дає відмінний терапевтичний ефект і не «навантажує» серце.